…Самоприречений на існування у прийдешніх Циклах без людської подяки та недоступний для людського сприйняття; як камінь серед незліченного каміння, з якого складена “Хранителів Стіна” – таке твоє майбутнє, якщо Ворота Сьомі ти здолав. Збудована Учителями Співчуття та зведена на муках їхніх, їх кров’ю скріплена, – спасає людство ця Стіна відколи чоловік став чоловіком, оберігаючи людей від гіршого і більшого ще горя.
Та люди все ж її не бачать, не відчувають, до Мудрості глагóла не схиляють слух... адже для них вона незнана.
Та ти його почув і ти все знаєш, О Душе прагнуча й проста..... і мусиш вибрати. Так отже, знову слухай.
На Шляху ”Споглядання” в безпеці ти. Так, на тому Шляху де вимучений мандрівник ніщо крім темряви не зустрічає, коли з обідраних долонь сочиться кров, а ноги збиті гравієм твердим та гострим, і Мара найпотужнішу у дію вводить зброю – в здобуток там великий відразу Шлях упреться.
Спокійний й незворушний Пілігрим легко пливе супроти напрямку потоку, який прямує до Нірвани. Він знає, що чим більше ноги окровить, тим краще він себе до чистоти омиє. Він відає, що через сім коротких перевтілень, в Нірвани увійде він володіння...
Такий Шлях ”Споглядання”, Йогічний рай, осяяна мета, та, до якої всі, хто увійшов у потік, спрямовують зусилля.
Та буде все не так, коли він перетне і подолає Ар’яхата Шлях.
У точці цій любов до світу сього усунеться навіки, і воля до життя вирветься з корінням назавжди. Але, Учню, зажди.... Ще одне слово. Чи можна вилучити СПІВЧУТТЯ, яке богів достойне? Воно – це не проста ознака або риса. Воно – ЗАКОН ЗАКОНІВ – Гармонія одвічна, це – Я Алаї; безмежна і всесвітня суть, це світло Справедливості довічної, злагодженість усіх речей, воно – закон одвічної любові.
Чим більше ти возз’єднуєшся з ним, розплавивши своє єство в його ЄСТВІ, чим більше твоя Душа єднається із тим, що Є, що Перебуває, – тим в більшій мірі ти ставатимеш СУЦІЛЬНИМ СПІВЧУТТЯМ.
Таким є Ар’їв Шлях, Будд досконалих.
ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ НЕБАГАТЬОМ
