Як Сонцем ти не в силах стати, так будь планетою смиренною. О, якщо не здужаєш горіти, як пломениться у зеніті сонце на сніжних гір верхів’ях одвічно непорочних, тоді, О Неофіте, шлях обери скромніший.
Вказуй на “Шлях” – нехай і тьмяно, загублений серед юрби, – подібно як зоря вечірня провадить тих, хто прокладає шлях свій напотемки.
Дивись уважно на Марс. В своїх багряних шатах “Око” його пильнує Землю сонну. Споглядай вогняну ауру «Правиці» Меркурія, простягнуту як оберіг любові над головами у його аскетів. Обидва є прислужниками Сонця, залишені на час його відсутності нести мовчазну варту уночі. Однак обидва в Циклах попередніх були яскравими Сонцями й можуть в “дні” грядущі знов перетворитись на два Сонця. Такими є падіння й злети Кармічного Закону у природі.
Будь, о Лану, до них подібним. Даруй розраду й світло утомленому блукачеві, того шукай, хто менш за тебе знає. Тому, хто в безпорадному розпачі виголодався за Мудрості хлібами та за хлібом, що тіні нагодує, сидить без Вчителя, та без надії на розраду, – йому повідай ти Благой Закон.
Скажи йому, о Кандидате, що той, хто гординю й самолюбування полонить в зародку заради відданості; що той, хто до існування пробивається, безмовно підносячи свою сталість та покірність Закону, мов квітку пахучу до ніг Будди Шак'ямуні, стає Сротапатті, тим, хто “вступив у потік”, у цьому втіленні.
Скажи йому, о Прагнучий, що істинна та відданість здатна йому знання вернути, ось те знання, яким він володів в народженнях минулих. Девічна здатність бачити та чути не здобувається в одне життя недовге.
Смиренним будь, як Мудрості ти прагнеш.
Як і раніше будь смиренним, як Мудрість ти уже опанував.
ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ НЕБАГАТЬОМ
