Ці вказівки призначені для тих, хто не відає про небезпеки нижчих ІДДХІ.
Той, хто почує Голос Безмовності, “Беззвучний Звук”, та осягне його, повинен досягти досконалого зосередження.
Ставши байдужим до об’єктів чуттєвого сприйняття, учень мусить відстежити раджу почуттів, Творця Думок, що піднімає від сну ілюзії.
Розум – великий Вбивця Реального.
Нехай же Учень уб’є Вбивцю.
Адже: –
Коли власний образ видасться йому таким же нереальним, якими виявляються примари, які він бачив уві сні;
Коли він відзвичаївся чути розмаїття, він зможе вчути ЄДИНЕ – внутрішній звук, який вбиває зовнішній.
Лише тоді, і не раніше, покине він сферу Асат, омани, для того, щоб увійти у царство Сат, істини.
Перед тим як душа зможе побачити, усередині мусить встановитися Гармонія, а тілесні очі повинні осліпнути для всілякої ілюзії.
Перед тим, як Душа зможе почути, образ (людина) повинен стати настільки ж глухим до ревіння, як і до шепоту, як до бушування розлючених слонів, так і до сріблястого дзижчання золотого світляка.
Перед тим, як душа розумітиме та зможе згадати, вона мусить злитись із Мовчазним Мовцем так само, як і форма, за якою виліплюється глина, спочатку зливається із задумом гончаря.
Тому що потім душа почує й пригадає.
А потім, до внутрішнього вуха промовлятиме –
ГОЛОС БЕЗМОВНОСТІ
Та казатиме...
ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ НЕБАГАТЬОМ
